«Чи може Порошенко реформувати Україну?» – відповідь на таке запитання політолога Джуді Демпсі з Carnegie Center дали кілька ключових експертів.

«Порошенко не може реформувати Україну, але українці – можуть», – сказав редактор видання The Economist Едвард Лукас. Як свідчать останні 25 років європейської історії, вважає він, здатність керівництва країн запроваджувати реформи обмежена: реальні зміни залежать від суспільства.

«Україна страждає через грабіжницький політичний клас і провінційну радянську бюрократію. Активне громадянське суспільство та дедалі сильніше відчуття національної єдності – це корисні противаги цих проблем, але боюся, що наразі їх недостатньо для подолання цих проблем», – сказав Лукас.

Україна засвідчила, що не спроможна здійснити реформи: за словами виконавчого директора «Трансатлантичної академії» Стівена Шабо, лише Європейський Союз спроможний боротися з повсюдною корупцією та неефективністю.

«На парламентських виборах 26 жовтня було обрано деяких потенційних союзників для втілення реформ, але тільки невпинні та цілеспрямовані зусилля ЄС, який узалежнить усю допомогу від здійснення реформ, матимуть шанс на успіх», – пише Шабо.

Після парламентських виборів склалися сприятливі умови для здійснення ґрунтовних реформ, сказав Андреас Умланд, старший дослідник Інституту євроатлантичного співробітництва. Це такі чинники, як формування прореформаторського коаліційного уряду у Верховній Раді, обрання депутатами багатьох авторитетних громадських діячів і журналістів і часткова ратифікація Угоди про асоціацію Україна–ЄС. Водночас експерт наголосив, що Кремль може перешкодити здійсненню реформ і навіть знищити Українську державу.

Порошенко може здійснити реформи, якщо почне користуватися своїми конституційними повноваженнями, сказав Євген Воробйов, аналітик Польського інституту закордонних справ.

«Президентові доведеться обмежити свої амбіції з мікроменеджменту, якщо він серйозно збирається починати рішучі економічні реформи, – сказав він. – Хорошим початком стало б припинення преференційного ставлення до олігархів-союзників і внесення проекту практичного бюджету на 2015 рік».

ЄС не час вагатися щодо України – статтю Джуді Демпсі під таким заголовком розміщено на сайті Carnegie Center. 25 років тому в розколеній навпіл Німеччині та країнах Східної Європи відбувся розпад комуністичної системи, пише авторка.

«Україна теж пройшла через свої революції, – продовжує вона. – Але щоразу українські керівники не змогли запровадити глибокі зміни, необхідні для утвердження демократії, верховенства права та формування середнього класу».

Нині, за її словами, успіх проєвропейських політичних сил на парламентських виборах дає надію на те, що цикл невдалих революцій буде нарешті перервано. Величезними перешкодами на шляху до реформ і європеїзації будуть зусилля Кремля. Спокуса для Києва спробувати повернути втрачені території може бути дуже великою, і це дуже ризиковано; натомість Україні варто зосередитися на знищенні повсюдної корупції.

«Масштаби корупції такі, що новому українському уряду, якщо він хоче вирішити проблему, доведеться відбудувати державні органи з нуля», – пише Демпсі.

Для цього потрібна величезна фінансова допомога ЄС, яка має піти не тільки на покриття бюджетного дефіциту та виплату боргів «Газпрому», а й на побудову цілком нової державної служби. Крім того, необхідно реформувати український енергетичний сектор, який є одним з найбільш енерговитратних у Європі, та докорінно реструктуризувати «Нафтогаз».

«Однак ЄС не може зруйнувати олігархічні мережі, навіть серед членів ЄС. Зате він може, на додачу до допомоги у фінансуванні нових і прозорих державних органів і реструктуризації «Нафтогазу», підтримати громадянське суспільство. Саме молодше покоління українських активістів зрештою здійснить зміни», – пише Демпсі та підсумовує: саме їм буде потрібна безумовна підтримка ЄС для завершення об’єднання Європи.

«Росія захопила Донбас, але втратила Україну» – така головна думка статті Тараса Кузя, розміщеної на сайті Financial Times.

Після «псевдовиборів» на Донбасі Україна має два варіанти дій: перший – прийняти пропозицію Хорватії та інших країн про допомогу в навчанні українських військових і повернути східні території, захоплені Росією. Або ж другий, який раніше запропонував політолог Олександр Мотиль: відмовитися від Донбаського анклаву.

Погодитися на це Петрові Порошенку як політикові буде складно через спротив націоналістів і добровольчих батальйонів, чиї керівники пройшли до парламенту, пише Кузьо. Водночас певна частина українських інтелектуалів та багато пересічних громадян підтримують розрив з Донбасом. Такий крок, на думку експерта, допоміг би досягти двох цілей: по-перше, зона замороженого конфлікту стане проблемою Росії та не зможе впливати на політику України. По-друге, без Криму та Донбасу спротив євроінтеграції в українському суспільстві стане мінімальним.

«Саме тому українці жартують, що в Києві треба поставити пам’ятник Володимиру Путіну на знак вдячності», – підсумовує автор.

Голос Америки