ЄС раптово і неочікувано змінив свою давню позицію, якої він дотримувався доволі рішуче, що Росія не має права втручатися у його відносини з Україною. 12 вересня Єврокомісар з питань торгівлі Карл де Гухт оголосив, що між ЄС, Україною і Росією було досягнуто домовленості, згідно з якою Україна відкладе імплементацію Угоди про глибоку і всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ЗВТ) між ЄС та Україною.

Відтерміновуючи ЗВТ, економічну складову Угоди про асоціацію, яка мала на меті наблизити Україну до Союзу, деякі лідери ЄС, вочевидь, хотіли зробити приємність Кремлю. Поступка щодо ЗВТ мала стати додатковим стимулом для Москви дотримуватися перемир’я, про яке 5 вересня домовилися Росія, підтримувані нею повстанці та українська влада. Так званий Мінський протокол також запустив в дію ширший процес щодо припинення протистояння між промосковськими та проєвропейськими силами в Україні.

Але відтермінування ЗВТ – це помилка. Воно лише спонукає Росію збільшувати тиск, адже відкриває ширші можливості для того, щоб завадити Угоді про ЗВТ вступити у силу. Цей тиск може бути військовим, економічним або дипломатичним. А саме відтермінування ставить під загрозу те, що мало стати довгостроковою відповіддю ЄС на українську кризу: подвійні зусилля для допомоги країні розбудувати себе, як успішну ліберальну демократію та ринкову економіку.

ПРОСТІР ДЛЯ ДИХАННЯ?

Згідно з початковим планом, ЗВТ мала вступити в силу у листопаді 2014 року, але нова домовленість відкладає її імплементацію аж до 31 грудня 2015 року.

За новим планом, Україна може продовжувати експортувати товари до ЄС без мита до імплементації ЗВТ. Мито було скасовано у березні 2014 року, щоб допомогти Україні підтримати економіку. Росія погодилася не скасовувати свою угоду про вільну торгівлю з Україною.

Під час своєї прес-конференції Де Гухт заявив, що відтермінування дасть обом сторонам час, «щоб внести зауваження, пропозиції». Дехто зазначає, що, з економічної точки зору, ця домовленість є досить позитивною для України, адже вона послаблює тиск щодо негайної адаптації до норм ЄС – процес, який лежить в серці ЗВТ – та не шкодить торгівельним відносинам з Росією.

Але і Україна, і ЄС вже давно усвідомлюють загрозу помсти з боку Росії. І завжди було зрозуміло, що угода про асоціацію та вільну торгівлю коштуватимуть багато.

Але навіть попри це, переваги від перетворення української економіки за допомогою адаптації правил і стандартів ЄС вважались такими, що набагато перевищують її вартість. В одній з промов у жовтні 2010 року у Києві Де Гухт казав:

«ЄС пропонує доступ до найбільшого та найзаможнішого ринку в світі, у якому проживають 500 мільйонів забезпечених споживачів. Внутрішній ринок ЄС створив одну з найбільш заможних та стабільних економік на планеті. Чи можете ви уявити можливості для ваших експортерів, що їх містить у собі ринок, вдесятеро більший від вашого, - який до того ж створює для вас привабливі умови?

Найбільш унікальною та інноваційною рисою цієї майбутньої торгівельної угоди є те, що ми пропонуємо зближення з правилами та нормами ЄС, які пов’язані з торгівельними питаннями. Таке зближення - справді унікальна та безпрецедентна річ.

Це означає, що українські виробники будуть здатні відповідати нормам і стандартам ЄС, просто дотримуючись внутрішніх українських правил та норм. Якщо поєднати цю обставину зі скасуванням імпортних мит, про яке я вже згадав, це означатиме можливість усунення бар’єрів та витрат входження до ринку ЄС, який є найбільшим ринком у світі».

Відтермінування Угоди про ЗВТ означає, що, скоріш за все, цю трансформацію української економіки також буде відкладено. Без ЗВТ тиск та стимули для складних реформ будуть набагато слабшими.

А Москва вже дала зрозуміти, що вона прагне завадити саме початку процесу реформ в Україні, який приведе до адаптації до норм і стандартів ЄС. Міністр економіки Росії Олексій Улюкаєв у листі Де Гухту від 15 вересня написав, що «повне або часткове практичне застосування положень» Угоди про асоціацію Україною до закінчення терміну відстрочки – до грудня 2015 року – означатиме для Росії «фактичний вступ УА в силу», і змусить Росію вжити заходів у відповідь. А у листі до Президента України Петра Порошенка російський президент Володимир Путін попередив, що «зміна національного законодавства для підготовки до угоди між Україною та ЄС…викличе негайну реакцію з боку Москви».

ПОЛІТИЧНІ МІРКУВАННЯ

До відтермінування ЗВТ призвели не економічні розрахунки, які змінилися, а зміна геополітичного контексту.

Роками Росія виступала проти поглиблення зв’язків між Україною та ЄС. Вона намагалася заманити Україну у Митний союз під проводом Москви, який буде трансформовано в Євразійський економічний союз.

Тим часом, Україна та ЄС вже давно наполягають, що Росія не є стороною Угоди про асоціацію і не має права накладати на неї вето. Напередодні Саміту Східного партнерства у листопаді 2013 року Канцлер Німеччини Ангела Меркель заявляла в німецькому парламенті: «Ті країни [Східного партнерства] самі вирішують своє майбутнє. Право вето третіх сторін не може існувати».

У той же час, ЄС неодноразово пропонував Москві можливості поговорити про те, що непокоїть росіян у відношенні Угоди про ЗВТ, особливо твердження, що вільна торгівля між Україною та ЄС негативно позначиться на Росії. Але російська сторона не виявляла зацікавленості у обговоренні.

На останньому саміті ЄС-Росія у січні 2014 року обидві сторони нарешті домовилися про створення групи для обговорення турбот Росії. Президент Європейської Ради Херман ван Ромпей заявив: «Можуть бути різні тлумачення та непорозуміння щодо угод про асоціацію, і саме тому ми домовилися провести двосторонні консультації на експертному рівні…та обговорити економічні наслідки для обох сторін». 11 липня у Брюсселі відбулася тристороння зустріч між ЄС, Україною і Росією.

Але ці зусилля ніколи не мали на меті відновити переговори щодо Угод про асоціацію та ЗВТ. Ці переговори було завершено ще у 2011 році.

Натомість, ЄС хотів зайнятися питанням широко-розповсюдженою критикою на його адресу, що він ігнорує занепокоєння росіян. В Брюсселі вважали, що заперечення Москви переважно були пов’язані з невірними тлумаченнями або непорозуміннями, основаними на геополітиці, а не економіці. Майкл Емерсон, колишній посол ЄС в Росії, підсумував це, як те, що заперечення росіян були «по суті, пустими».

Заява від 12 вересня лише акцентувала, що рішення про відтермінування ЗВТ керувалося політичними, а не економічними міркуваннями. У ній йшлося, що ця угода є «частиною ширшого і всеохоплюючого мирного процесу в Україні», посилаючись на Мінський протокол.

Схоже, саме Захід наполягає на компромісі. За деякими повідомленнями, Меркель, Президент Франції Франсуа Олланд та Президент США Барак Обама тиснули на Порошенка та Президента Європейської Комісії Жозе Мануеля Баррозо, щоб ті знайшли компроміс з Росією стосовно ЗВТ. За іншою інформацією, «декілька країн ЄС» заявили, що вони заблокують ратифікацію Угоди про асоціацію в своїх парламентах, якщо не буде знайдено компромісу з Росією.

Отже, знайденим компромісом стало відтермінування Угоди про ЗВТ. Це здалося найменш шкідливим рішенням. Але відкладаючи вступ угоди в дію, сторони не торкнуться її змісту, що важливо як для ЄС, так і для України. В свою чергу, Росія не вживатиме будь-яких заходів у відповідь. Мирний процес в Україні, можливо, буде зміцнений завдяки поступкам російській стороні.

ПУСТА АСОЦІАЦІЯ

І хоча Угоду про ЗВТ було відтерміновано, український та Європейський Парламент ратифікували Угоду про асоціацію. Тимчасове застосування цієї угоди почнеться з 1 листопада, а повна імплементація відбудеться лише після того, як буде отримано згоду всіх 28 держав-членів ЄС.

Але без ЗВТ Угода про асоціацію навряд чи буде ефективною. Сторона ЄС матиме набагато менше стимулів для формальних зобов’язань, особливо Європейська Комісія, яка відповідає за ЗВТ. З іншого боку, Україна матиме набагато менше стимулів, щоб розпочати болісний процес реформ. Як сказав один з коментаторів, «рамки діятимуть, але не матимуть змісту».

Реакція в Україні була негативною. Заступник Міністра закордонних справ Данило Лубківський пішов у відставку, заявивши, що відтермінування «надсилає поганий сигнал всім, агресору, нашим союзникам і, що найважливіше, українським громадянам». Як підсумували в одному з повідомлень у пресі: «багато-хто у Києві…вважає цю зміну курсу в останню хвилину політичною поступкою для забезпечення перемир’я шляхом надання Росії права вето на українське питання». «У мене немає слів. Останнього разу, коли це сталося, ми отримали Євромайдан», - говорить заступник губернатора Дніпропетровської області, посилаючись на проєвропейський народний рух, який на початку 2014 року повалив колишнього президента України Віктора Януковича.

В ЄС також звучала критика, особливо в Європейському Парламенті. Голова Комітету у закордонних справах Європарламенту Ельмар Брок заявив, що «ніхто не знає, чи змусить це Путіна передумати, чи він продовжить свою імперську політику». Член того ж комітету Яцек Сарюш-Вольські прокоментував: «Відтермінування торгівельної угоди між Україною та ЄС було хибним рішенням. Це відкладе також і необхідні реформи та створить поганий прецедент».

РИЗИКОВАНА СПРАВА

Рішення ЄС про відтермінування Угоди про ЗВТ можна вважати дуже ризикованим з декількох причин.

По-перше, компроміси щодо ЗВТ надсилають дуже проблематичний сигнал Україні. Як сказав один з українських коментаторів, це означає, що «Україна проведе наступний рік без ключових реформ», а ця відстрочка заохочує владу «загальмувати реформи».

Але саме реформи української держави й економіки, а не геополітика, є основною метою ЄС в Україні: Союз намагається допомогти країні стати самостійною та успішною ліберальною демократією і ринковою економікою. Саме ця мета запалила протести на Євромайдані. Угода про ЗВТ є центральною для реформ. Відтермінування виглядає так, ніби ЄС більше не підтримує ідею реформ в Україні.

По-друге, тактика ЄС надсилає проблематичний сигнал Росії, непрямим чином винагороджуючи військові дії та створюючи стимул для подальшого підриву відносин між Україною та ЄС.

Протягом років ЄС було зрозуміло, що Угода про асоціацію та ЗВТ були виключно двостороннім питанням; Росія не мала права вето та не сиділа за столом переговорів. Відкладаючи ЗВТ на значний час, ЄС визнав, що застосування військової сили в Україні суттєво збільшило вплив Росії на відносини між Україною та ЄС.

Безумовно, Росію підбадьорило це відтермінування. Вона вже почала висувати нові вимоги: Москва заявила, що тристороння група у складі Росії, України та ЄС повинна попрацювати над «змінами до Угоди про асоціацію України з ЄС, передбачивши юридично зобов’язуючі формули для усунення приводів для занепокоєння російської сторони». Іншими словами, Росія вимагає відновити переговори та стати стороною в них.

Тепер Москва має понад рік, щоб збільшити тиск на Україну та ЄС і відмовити їх від укладання Угоди про ЗВТ у поточній формі. Як зазначив один з аналітиків, «кінцевою метою Москви є заблокувати процес асоціації України з ЄС і, як результат, викликати політичні зміни в Україні, які призведуть до її членства в Митному союзі».

ЩО МОЖЕ ЗРОБИТИ ЄС

ЗВТ є ядром проекту ЄС щодо зміцнення України шляхом інтеграції її у величезний спільний ринок ЄС. Дотримання цього проекту залишається найважливішою частиною відповіді Заходу на українську кризу.

Не випадково Росія націлилася саме на Угоду про ЗВТ. З точки зору Кремля, зрив цієї угоди є способом підірвати зусилля України щодо побудови тісніших зв’язків з ЄС. Тільки якщо ЗВТ не вступить в силу, у Росії буде шанс повернути контроль над Україною, тобто досягнути своєї кінцевої мети.

Для того, щоб зменшити шкоду, зараз ЄС повинен дати Росії чітко зрозуміти, що хоча Угода про ЗВТ і відтермінована, її зміст не буде змінено. Стосовно України ЄС повинен збільшити зусилля для стабілізації країни в рамках Угоди про асоціацію та поза нею. Рішення Німеччини надіслати лише двадцятьох цивільних експертів та офіцерів поліції до Консультативної місії ЄС з питань реформи сектору громадської безпеки в Україні є тривожною ознакою того, що її зобов’язання є не такими вже міцними.

Джерело: Carnegie Europe