Проблема напрацьованих Конституційною комісією змін до Конституції України у частині правосуддя полягає у їхній невизначеності та обмеженості, що не дає чіткої картини судової реформи.

Із проекту змін чітко не зрозуміло, який має бути судоустрій, система дисциплінарної відповідальності суддів, система суддівського самоврядування та багато інших питань, що віднесені до рівня регулювання законом.

Про це в ефірі UKRLIFE.TV розповіла представник громадської організації «Центр Громадянських Свобод» Ірина Думач.

Гарантії незалежності суддів потребують саме конституційного визначення, з огляду на існуючу в країні традицію легко змінювати закони, особливо під політичним впливом.

Визначення базових речей на рівні Конституції є важливим, щоби уникнути можливості швидко змінювати ці питання відповідно до політичних потреб, а відтак є механізмом захисту від недемократичних тимчасових урядів.

Позитивним є те, що обидва проекти змін до Конституції, підготовлені Конституційною комісією та Реанімаційним пакетом реформ, були подані до Венеціанської комісії, відтак остаточна редакція проекту можливо стане певним компромісом між ними.

Правозахисна спільнота звертає увагу на наступні положення, які потребують особливого вивчення та прискіпливої дискусії:

Право на захист. Проект робочої групи Конституційної комісії визначає, що в усіх справах в судах представником може виступати лише адвокат, при чому адвокат має виступати в усіх категоріях справ включно із представництвом органів державної влади. РПР обмежив цю вимогу лише кримінальним провадженням (що є на сьогодні) та касаційним провадженням, що, на наш погляд, є більш виваженим. Адвокатура на сьогодні насправді не відіграє важливої ролі у гарантуванні надання якісних правових послуг, а тому надання таких повноважень не має під собою правових аргументів, бо швидше є елементом обмеження права на вибір захисника. У країні просто відсутня необхідна кількість адвокатів, щоб у повній мірі виконати ці вимоги, особливо на місцевому рівні у невеликих містах та селах. Також важливо чітко передбачити місце для системи безоплатної правової допомоги.

Визнання юрисдикції міжнародних судів. Проект робочої групи Конституційної комісії пропонує ввести положення такого змісту: «Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, передбачених Римським статутом Міжнародного кримінального суду». Це дозволить усунути перешкоди на шляху ратифікації Римського статуту МКС, що є багаторічною вимогою правозахисників. Однак при зміні Конституції доцільно вимагати більшого. Очевидно, що останні події показали, що МКС може бути не єдиним можливим варіантом міжнародного правосуддя. Наприклад, Рада Безпеки ООН нещодавно розглядала можливість створення спеціального трибуналу по справі збитого Боїнгу. Однак Україна за логікою ратифікації Римського статуту знову може зіштовхнутися з проблемою визнання його юрисдикції через обмеження у Конституції. Тому доцільно також додати більш широке положення, наприклад, як запропоновано РПР: «Україна визнає юрисдикцію міжнародних судових установ відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», а також для певності додати згадане конкретне положення щодо МКС.

Конституційна скарга. Проект робочої групи Конституційної комісії знову пропонує надзвичайно обмежену можливість для подання конституційної скарги, а проект РПР також не розширює можливості використання цього інструменту. Водночас, конституційна скарга для захисту прав і свобод від неконституційних законів повинна була б існувати без жодних додаткових обмежень. У країні відсутній механізм відстоювання прав і свобод у випадку, коли вони напряму порушуються законами. Попри те, що таких випадків можна згадати достатньо багато. Тому без використання можливостей конституційної скарги не можливо встановити справжні гарантії захисту особи від тиранії.

Реформа прокуратури. Положення РПР щодо ліквідації прокуратури й створення Служби державного обвинувачення є значно кращими за аналогічні пропозиції робочої групи Конституційної комісії. Фактично проект Конституційної комісії взагалі не містить шляхів реформи прокурати, лише частково усуваючи окремі її повноваження. Знову ж таки, ці питання переносяться на рівень закону, що закладає відсутність стабільності системи обвинувачення та захисту від політичного впливу через швидку зміну законодавства.

Перехідні положення. Ключовими положеннями у проекті є спосіб оновлення суддівського корпусу, Вищої ради правосуддя. Пропоновані зміни в обидвох проектах суттєво посилюють гарантії незалежності суддів. Якщо залишити чинний суддівський корпус й надати йому подібні гарантії – це призведе до консервації існуючих проблем без правових шляхів зміни ситуації. Запропоновані шляхи оновлення суддівського корпусу різняться у РПР і робочої групи Конституційної комісії. Очевидно лише одне, що не можна просто надавати гарантії без часткової зміни людей в системі, особливо на вищому рівні. Запропоноване у проекті Конституційної комісії «оцінювання» не встановлює ніяких рамок цього процесу: ні чітких підстав, ні тривалості, ні хто це буде робити і в який саме спосіб, що додатково посилює суб’єктивний підхід і відповідно порушує європейські стандарти.

Після розгляду проектів змін до Конституції з питань правосуддя, підготовлених робочою групою Конституційної комісії, а також Реанімаційним пакетом реформ можна констатувати, що ці проекти є в цілому одними із найкращих серед пропонованих за останні роки варіантів судової реформи.

Серед вагомих позитивів змін до Конституції України можна відзначити:

- Призначення суддів безстроково;

- Позбавлення президента повноважень утворювати та ліквідовувати суди;

- Позбавлення парламенту повноважень щодо призначення та звільнення суддів, надання згоди на позбавлення імунітету;

- Скасування відповідальності за порушення присяги;

- Зміни формування Вищої ради правосуддя (Вищої ради юстиції) та надання цьому органу всіх ключових повноважень щодо суддівського корпусу;

- Скасування можливості висловлення недовіри Генеральному прокурору.

Однак певні положення цих проектів потребують змін та доповнень.